20090710

Гайдамаки у Любліні


Інколи корисно полазити по іноземним веб-газетам. Хоча користі з цієї новини мало, бо до Польщі я ще довго не їздитиму.
Фест називається "Інші звучання".
(Далі наведу переклад Google, з моїми правками):
Об'єднавши художників з різних музичних жанрів і різних національностей, ми створимо нову якість, що непідвласна популярним тенденціям, комерції і підлаштуванню під масовий смак. Всупереч поп-реальності (ну мене й занесло) попит на оригінальні й сміливі проекти величезний. Окрім музикальних будуть кіно, фото та візульні майстерні. На фестивалі представлять виставку видатних фотографів та художників. Буде теж виставка арт-видавництв. Вибір Любліна та Львова (?!?) як місць проведення наради не випадково, тому що ці міста мають прекрасні умови для проведення основної частини заходу з високим рівнем динаміки. Розташування міста поблизу кордону природним чином призводить до сподіванням європейського співробітництва.
*перечитав*
- Господи, Гуглу у перекладі ще рости і рости.

20090708

Дикий, дикий Трансформер

Прийшов час нової рецензії*.
(* хоч так назвати ії можна тільки з натяжкою. З великою натяжкою.)
Отже я повернувся з сеансу "Трансформерів". По перше там забагато "підліткового" пафосу. І пафосу взагалі.
Це навіть бойовиком назвати не можна. Це швидше "підлітковий бойовик". Все орієнтовано на 14-19 річну аудиторію (зокрема гумор). І доволі невибагливу (йой, який я сноб). Тож мені інколи навіть подобалось. (що там приховувати, свій мозок я давно здав в оренду Pepsi та M1)
Спецефекти гарні й їх ДУЖЕ багато. Буквально що три хвилини щось підривають, якийсь робот трансформується у машину, інші п’ятеро трансформуються у одного великого який нищить піраміду (звісно виявиться, що це вони все побудували) бо там всередині захована супер-зброя за допомогою якої вони збираються знищити людство. Тобто їм потрібне лише Сонце, але це не так уже й важливо.
Дійсно, навіщо мозок якщо є такі спецефекти? Це я про те, що фільм позбавлений сенсу і створений лише для того щоб вигрібати лопатою гроші з кишень отупівшого людства. І судячи з бокс офіса стрічки це йому надзвичайно добре вдається. Ні, усі критикували останнього Термінатора за інколи нічим не прикриту тупість сценарію. Але у порівнянні з цим фільмом "Дикий, дикий Вест" мені здавався вершиною людської фантазії. Ні, дійсно, дякі діалоги вбивають своєю американською тупістю.
Чорт який я сьогодні злий.
Взагалі ідея коміксу мені здається безглуздою (і це говорить гомо сапіенс, що мав двох роботів-трансформерів і кожного дня дивився мульт на Cartoon Network). Чому всі "біг-муві-компані" почали екранізовувати все, що коли небудь мало успіх? Й так вже Драгонбол спаскудили, тепер ще й це.
Фільм дуже довгий. Хоча "антракту" як підчас показу останнього "Володаря перстнів" не було.
Тепер про приємне. Megan Fox симпатична. Може Джолі й має рацію, що Фокс постійно копіює Анджеліну. Бо у фільмі вона аж надто вже на неї схожа. А можливо це жіноча заздрість бо Меган буде зніматись у новій "Лара Крофт" й (редактори якогось тупого американського чоловічого журналу, що не мають смаку) визнали ії найсексуальнішою (трохи перебільшено, як на мене) жінкою планети. Звісно, Джолі набагато крутіша (й симпатичніша). Я дуже заздрю ії дітям, бо мене моя мати кидатись кинджалами чомусь не вчила.

Зрештою, досить про це. Мене вдома чекають 5 годин фільму про нацизм від BBC, Коран з коментаріями (сам не знаю, що я з ним робитиму), гра "Люди Ікс:Росомаха" (чомусь усі дуже рекомендують), "Револьвер" Гая Річі і старий номер "УТ".
А щодо того йти чи не йти - вирішуйте самі. Моя думка не притендує на монополію, хоча якщо ви (як і я наприклад) теж передивилися все, що йде в кінотеатрах окрім цього - дуже раджу. Зрештою фільм не можна назвати "марнуванням часу" - він веселий, дорогий, еффектний і так далі. Просто часом дуже тупий.

Google Chrome OS

В порівнянні з цим, новина про "хвилю" - ніщо.
Сталося те, чого всі (багато хто) очікували - Гугл випускає свій Лінакс "Chrome OS" (як на мене доведеться або перейменовувати браузер на "Web Chrome" або шукати кращу назву для OS).
Конкурент для Ubuntu буде доволі серйозний. Особливо якщо OS буде зручною як Вікна і добре підтримуватиме "залізо". Звісно туди "по замовчуванню" Google Inc. понапихає купу своїх сервісів ("хвилю", браузер, десктоп). Тож лінукс доволі швидко може зайняти свій законний 1%. А може й більше.
Я, наприклад, після закінчення підтримки моєї нещасної Vista напевно перейду саме на нього.
Чутки про власну ОS від Гугла були давно. Особливо їх підігріла новина від однієї "web-analytics" компанії, що вони знайшли у GooglePlex окрім "вікон", "маків" та різних "пінгвінів" ще щось, що не змогли індентифікувати й умовно назвали GoogleOS.
Також мене дуже дивувало чому Гугл не сприяє переходу Android на нетбуки. Здавалося, що дядькам з Калфорнії взагалі плювати на цей напрям.
Це ж їхня заповітна мрія - витіснити Microsoft з усіх ринків.
Тож почекаємо ще рік на Google OS (має вийти у 2010). Хоча Лінакс версія Hp мене теж інтригує.

http://googlesystem.blogspot.com/2009/07/google-chrome-operating-system.html

P.S. Тільки я помітив, що з логотипу Gmail зникло "Beta"?

20090707

Вирвано з контексту (ice age 3 та Dragonball)

Так як писати нормальну рецензію на фільм мені лінь (я й так сьогодні "мега-продуктивний" - аж 2 пости за день), тож викладу частину обговорення "Льодникового періоду 3" з моїх сьогоднішніх мейлів.

"Вчора пішов на останній сеанс "періоду". Дійсно веселий, часом аж скули боліли. До голоса мамонта було важко призвичаятися, я звик, що він дещо грубший. А ще озвучка куниці у рекламі по ТБ була краща (хоч там він каже тільки одне слово "туристи"). З того, що я помітив - усі заводять родини. Не у всіх правда це виходить. Найкращий персонаж, однозначно куниця Бак. Ще оці два "щуроподібні" запам’яталися. Також помітив, що є трохи "недитячих жартів". Ні, не вульгарних, а просто діти їх не зрозуміють. "Як я за допомогою гостої мушлі зробив з Ті-Рекса - Ті-Рейчел"))))
Фільм класний. Але "Вперед і Вгору" краще."

Тут показані перші хвилини фільму:

"Біля мене сидів якийсь козел з таким високим і гучним сміхом, що часом хотілось його стукнути. А часом сміявся не так з жарту, як з його реакції на нього. Ще нервувало, що зал повністю забитий, душно і лінь вставати та йти в буфет (+ всі хрумтять чіпсами). Ще нервувало коли хтось, на декілька рядів перед тобою, йшов в туалет й всі вставали - страшенно заважає дивитися. А ще вбили черги в буфет перед сеансом - десь на людей 30."

Але загалом все було дуже цікаво.

І всеж деякі речі краще не екранізовувати. Особливо якщо це аніме. Особливо якщо легендарне.




розчарування

чим більше спілкуєшся з людиною, пізнаєш ії життя, наприклад через Контакт (як я), бачиш як вона спілкується з друзями...
...далі спілкуєшся...
Виникає розчарування. Це тільки тут ми мега-цікаві люди, такі незвичайні й непопсові. Життя штука надзвичайно прозаїчна.
Дійсно, з деякими людьми краще спілкуватися тільки по нету. Особливо коли пізнаєш їхні негативні риси, їхнє минуле. Або, риси не зовсім тобі симпатичні. Але вони такі я к вони є. Хоча всі ми зрештою ходиво в туалет "по великому".

20090703

old Sony

Вчора відключили електрику, тож я не встиг зберегти зміни до попереднього допису.
Отже, реклама Walkman (1988 рік, Японія):


Реклама для США:
А тепер це все виглядає так:

20090702

а час летить

Пам’ятаю ще недавно мобільний був лише у двох осіб з мого класу. Якийсь Самсунг з синьою підсвіткою і (не сміятися) його величність BOSCH. Для мене це були "диво-пристрої" з якими здавалося ніколи не буде нудно "адже там цілих чотири гри (!!!)" і я майже по чорному заздрив своїм однокласникам.
Тепер? ближче до теми допису - я ніколи не мав великих вимагань до своїх аудіо-програвачів. Аудіофільством не страждаю (тобто плював я на дерев’яні колонки). Перший плеєр я купив за 30 злотих у Кракові. По приїзді він зламався))) Потів відразу перейшов на mp3. Два плеєра геніальної фірми IXtone і ще один (фірму не пам’ятаю, але теж у межах 500 грн.). Ну й тепер iPod. Такий модний й інноваційнім. А вже за десять років це буде щось більше схоже на музейний експонат (як і мій комп’ютер). Шкода.

"Ровно 30 лет назад японская корпорация Sony выпустила свой первый кассетный плеер Walkman. Никто не ожидал, что этот продукт создаст настоящую революцию на рынке портативного аудио и подарит компании-производителю славу первопроходца.
В честь юбилея легендарной линейки плееров журналисты BBC Magazine устроили забавный эксперимент: 13−летнему Скотту Кемпбеллу дали на неделю попользоваться винтажным плеером Sony Walkman, при этом отобрав у него его iPod. Спустя неделю на сайте был опубликован небольшой обзор, написанный молодым меломаном.
Даже знакомство с 30−летним устройством оказалось для подростка сюрпризом. «Отец сказал мне, что Walkman — это айпод его времени, — пишет Скотт. — Еще он предупредил меня о том, что плеер большой, но я не ожидал, что он окажется таким огромным! Он был размером с небольшую книгу». Хотя в момент выхода в продажу Walkman называли карманными, Скотт так и не обнаружил у себя карманов, в которых плеер смог бы поместиться. Зато металлическая клипса позволила разместить устройство у подростка на поясе, правда, по словам молодого журналиста, вес кассетника выдержат далеко не каждые штаны.
Первый выход на улицу с Walkman на ремне также подарил Скотту множество забавных моментов. На улице прохожие бросали на него взгляды, исполненные удивления и любопытства, а в школе его гаджет получил множество откликов от одноклассников (начиная от возгласов «Круто!» и заканчивая характеристикой «Да… Такую штуку будет непросто потерять»). А один учитель, увидев плеер на столе, и вовсе впал в ностальгические воспоминания.
Эксплуатация плеера стала для подростка настоящим мучением, правда, постоянно прерывающимся радостью от открытия новых функций. Так, только на третий день использования Sony Walkman Скотт обнаружил, что у кассет есть вторая сторона и их можно переворачивать. Также для него стало сюрпризом, что рычажок на боковой стороне устройства не эквалайзер, а переключатель для различных видов пленки. Кстати, в отличие от iPod ретроплеер имел обыкновение жевать пленку, в чем Скотт и убедился, лишившись любимой записи.
Особенно сложно был подростку привыкнуть к качеству звука Walkman — по его словам, столько посторонних призвуков и шипений он даже не мог себе представить. А учитывая, что время работы от батарей и вместительность одной кассеты не превышали полутора часов, за неделю Скотт прилично соскучился по своему старому iPod.
«За эти семь дней я осознал, насколько мало я знаю о технологиях прошлого, — подводит итоги Скотт. — Я даже не могу представить, что чувствовали люди, когда 30 лет назад появился дедушка современных айподов»."